останні 2 ночі мені снилося, що я - чарівник = )
і якщо вчора я була кимсь типу Гаррі Поттера - магом-початківцем, який, до речі, саме вступив у Хогвардс і тинявся в пошуках дивних книг химерними книгарнями, робився то великим, то маленьким, бігав, повзав, ховався і, що характерно, був у якомусь неспокої - передчутті небезпеки... то в сьогоднішньому сні я вже була досвідчена чародійка, в якої хтось страшний і підступний (і точно знайомий!!!) забрав силу. причому теж - півсну я була в передчутті небезпеки, а потім - така яскрава сцена: якась велика площа, на ній - готична така церква. я виходжу з неї, і тут мені в живіт цілять 5-6 маленькими скляними блискавками. я відчуваю нестерпний біль, друзі забирають мене кудись у безпечне місце. коли мене прийшла оглянути "дохториця", на мені не виявляється жодної подряпинки, а вона так абсолютно спокійно каже: "не дивно, ти ж відьма. все одразу загоюється"...
і ще одна яскрава сцена: та сама площа, та сама церква. стою я і ще хтось двоє, обіймаємось втрьох, хтось один тримає парасолю. і навкруги дощ стіною.
і знаєте шо? я сьогодні двічі потрапила під дощ, але мала парасолю і не змокла) добре, що хоч ніхто склом не кидався)